Сотні тисяч киян проходять вестибюлем київської станції метрополітену «Хрещатик», і чи не кожен звертає увагу на ошатне керамічне оздоблення. Гуляючи вздовж павільйонів ВДНГ, помічаємо монументальну ліпнину фасадів, що зачаровує своєю деталізацією та динамічністю. Авторкою цих та багатьох інших зразків монументального мистецтва є Оксана Грудзинська. У памʼять про мисткиню, яка на сто першому році пішла з життя, ближче знайомимося з її творчістю.
Оксана Грудзинська, майбутня членкиня Національної спілки художників України, народилася в сімʼї українського архітектора в Москві. Закінчивши місцевий інститут прикладного та декоративного мистецтва з дипломною роботою, якою стало керамічне панно «Українські танці», Оксана поїхала в Київ до батька, який отримав роботу з відбудови повоєнного міста. Саме в столиці України починається її яскравий творчий шлях.
Одна з найвизначніших монументальних робіт мисткині – декоративне панно у підземному вестибюлі станції метро «Хрещатик». Також художниця долучилася до створення й інших станцій, як-от «Дарниця», «Лівобережна» тощо. Працювала Оксана у складі художньої групи, але саме вона створила і власноруч виготовила 16 плиток, з яких зробили форми, а згодом склали панно з рослинним орнаментом.
«Я взяла міліметрівку, розрізала її по квадратиках, на кожному намалювала орнамент звичайною ручкою і почала з них складати «килимки». Кожен з керамічних «килимків» мені довелося розкладати у дворику майстерні і нумерувати, адже під час випалу плитка дуже змінюється. Тому треба було їх добирати так, щоб не було строкатості», – поділилася спогадами художниця.
Панно складається з 12 типів прямокутних плиток, які мають безліч варіантів компонування. В основі композиції – характерні для України мотиви рослинного орнаменту. Контури малюнка виконані технікою невисокого, ледь виступаючого рельєфу і розписані кольоровими поливами відновного вогню. У художньому рішенні інтер’єру наземного вестибюля застосовано принцип суцільного мозаїчного облицювання стін.
На початку 1970-х років Оксана Грудзинська працювала у Художньому фонді України на комбінаті монументального та декоративного мистецтва. Мисткиня працювала в стилі монументального живопису, створивши композиції фасадів павільйону «Тваринництво» на ВДНГ у Києві, вестибюлю Національного музею українського народного декоративного мистецтва. Художниця у своїх практиках також використовувала мозаїку. Наприклад, створила мозаїчні панно для механіко-металургійного технікуму в Києві.
«Витоки логічності, краси, поетичності художнього стилю Оксани Грудзинської лежать в українському народному мистецтві. В основі її творчості – застосування не стільки форм і мотивів народного мистецтва, скільки принципів, що складають його основу. Роботи художниці такі ж ясні, логічні, насичені добрим світлом і позитивною енергетикою, як і сама мисткиня», – написали на офіційній сторінці Національного музею декоративного мистецтва України.
У публікації використані фото з архіву Національного музею декоративного мистецтва України та світлини Ельміри Еттінгер.