Трилери, саспенс і новаторські підходи, що змінили кіно — це терміни та характеристики невіддільні від ім’я Альфреда Гічкока. Фільми одного з найавторитетніших режисерів в історії з елементами вуаєризму й психологізму спонукали глядачів приходити за особливими відчуттями. Йдеться про до моторошності захопливі тривогу, параною, страх та напругу. До лавр описаного як дивакуватого, одержимого й сардонічного Альфреда Гічкока належить створення понад 50 стрічок, багато з яких вважаються класикою, та піонерство низки впливових кінематографічних технік.
13 серпня з дня народження режисера виповнюється 125 років. З цієї нагоди L’Officiel Online згадує його 5 культових фільмів, що має побачити кожен.
«Ребекка» (1940)
Попри всесвітнє визнання, лише один фільм Альфреда Гічкока отримав «Оскар». Це трилер «Ребекка», що здобув дві нагороди як найкраща кінокартина й за операторську роботу. Нуарна стрічка розповідає про молоду героїню у виконанні голлівудської діви Джоан Фонтейн, яка одружується із заможним аристократом і вдівцем Максиміліаном де Вінтером. Коли дівчина оселяється в родовому маєтку свого чоловіка, вона розуміє: її новий світ досі переслідує пам’ять про колишню господиню Ребекку.
«Вікно у двір» (1954)
Стрічка «Вікно у двір» вважається однією з найкращих у фільмографії Альфреда Гічкока. У ньому режисер звертається до теми вуаєризму. У центрі трилера — фотограф Джеф Джеффріс, що зламав ногу й тепер змушений залишатися у свій мангеттенській квартирі. Чоловіка часто навідує його чарівлива дівчина та модель Ліза, котру зіграла Грейс Келлі. Вікна Джефа Джеффріса дозволяють йому стежити за сусідами, зокрема подружжям. Одного разу він помічає, що у квартирі більше немає жінки, й запідозрює: сталося вбивство.
«Запаморочення» (1958)
Фільм «Запаморочення» маркує популяризацію доллі зуму або зуму Гічкока — ефекту, схожого на запаморочення, коли камера рухається назад і вперед, але під час цього розмір об’єкта ніби не змінюється. Такий спосіб знімання став важливим елементом кінематографа й з’явився у фільмах, зокрема, Стівена Спілберга та Мартіна Скорсезе,
Стрічка простежує історію колишнього детектива Джона «Скоті» Фергюсона, що переживає страх висоти після смерті колеги. Його наймають стежити за Мадлен, дружиною знайомого, що дивно поводиться. Під час свого розслідування головний герой натрапляє на таємниці, пристрасть і вбивства, які стають трагічним ключем до зникнення його акрофобії.
«На північ через північний захід» (1959)
Трилер «На північ через північний захід» можна вважати першою стрічкою про Джеймса Бонда ще до того, як вийшов оригінальний фільм у 1962 році. Це оповідь про працівника рекламної сфери Роджера Торнхілла, якого випадково прийняли за шпигуна, через що він тепер перебуває в смертельній небезпеці й змушений тікати крізь всю країну. Його єдина надія — знайти справжнього таємного агента.
«Психо» (1960)
Сповнений напруження та саспенсу горор «Психо» — це легендарна робота Альфреда Гічкока з визначним культурним впливом, сцени, а також мотиви якої й сьогодні міцно закарбовані в масованій культурі. Події фільму жахів розгортаються довкола Меріон Крейн, котра викрадає гроші керівника. Покидаючи місто, вона залишається на ніч у мотелі, яким володіє молодий і сором’язливий Норман Бейтс. Останній піклується про хвору матір, з якою в нього складні стосунки. Коли Меріон Крейн вбивають, «розслідувачі» прибувають у готель. Виявляється, що в Нормана Бейтса багато таємниць, яких він і сам не усвідомлює.
Читайте також: Що почитати: 5 найкращих книг останніх десятиліть за версію Стівена Кінга