В українських кінотеатрах триває показ документальної стрічки «Фрагменти льоду» від Марії Стоянової. У центрі картини — записи на VHS-камеру, які її батько, артист «Балету на льоду» Михайло Стоянов, документував у 80-х та 90-х роках. Від історії українського фігурного катання до пострадянського мислення: ділимося, які головні теми підіймає нове есеїстичне українське кіно.
Документальний фільм «Фрагменти льоду» є хронологічним діалогом між Марією Стояновою та її батьком Михайлом. Усього до стрічки ввійшли записи з 15 відеокасет, на яких з’являються як сам Стоянов, учасники колективу та інші співрозмовники, так і маленька Маша, що чекає тата з гастролів удома.
В українських сім’ях VHS-камери переважно з’являлися в 00-х роках, тому інтерес Михайла Стоянова до аматорської зйомки стає зрозуміло з перших кадрів стрічки. Велику частину «Фрагментів льоду» займають виступи групи балету закордоном, що для радянської людини сприймається як «свобода»: артист знімає пересічні вулиці, своє відображення в дзеркалі, пейзажі тощо.
Однак Марія Стоянова підкреслює й контрастність цих радощів: у виступах «Балету на льоду» артисти виконують номери, натхненні танцями народів Радянського Союзу, а їх постановки мали поширювати російську ідеологію та «відчужуватися» від нової європейської.
Серед інших тем стрічки Марія Стоянова аналізує процес дорослішання та батьківства в 80-90-х роках, комбінуючи погляди маленької та дорослої себе. Задокументований досвід дозволяє повернутися в минуле, аби краще зрозуміти, крізь які виклики проходили люди, чия молодість протікала в ті часи.
На фестивалі Docudays UA стрічка здобула чотири нагороди, а премія «Кіноколо» назвала картину «Найкращим повнометражним документальним фільмом».
Фільм «Фрагменти льоду» присвячено режисеру монтажу Віктору Ониську, також відомому за роботою над «Редакцією» Бондарчука», який трагічно загинув під час російсько-української війни.