Сьогодні Качанівка це — історико-культурний парк в Чернігівській області з величезною територією та маєтком на березі річки Смош. А колись це спокійне місце було чимось на кшталт Північної частини Лонг Айленду, де проходили «ревучі» для творчої інтелігенції роки ХІХ століття. Фонтани, в яких замість води – алкогольнi напої, прекрасні жінки, оркестри з гучною музикою — про вечірки в Качанівці ходять легенди. «Якщо міряти особистість її вмінням себе проявляти, то у Тарновських було щось воістину чудове, якась підвищена чутливість до всіх обіцянок життя … У них був рідкісний дар надії, романтичний запал, який мало в кого можна зустріти.» Нам непросто було наважитись на такі паралелі: Григорій, Василь- старший та Василь- молодший Тарновські і Джей Гетсбі.
Щоб краще уявити собі образи цих видатних діячів, варто пригадати родину Медічі з їхнім палаццо, в якому постійно гостювали найталоновитіші митці сучасності: Мікеланджело, Ботічеллі, Джордано Вазарі, Рафаелем, Тиціаном; Пеггі Гугенхайм, яка дружила з Семюелом Бекетом та Марселем Дюшаном, і відкрила Джексона Поллока; ну і трохи Трімальхіона – персонажа давньоримського «Сатирикону», який любив багатогодинні трапези та хотів відчувати свою причастнiсть до науки та мистецтва. Зібравши всі ці образи докупи, ми отримаємо щось подібне до господарів Качанівського маєтку . У 1824 році власником садиби став Григорій Тарновський, який вирішив – Качанівка стане культурним центром. Цифри говорять самі за себе: у маєтку було 50 гостьових кімнат, а книга видатних гостей Качанівки нараховує 640 імен.
Григорій Тарновський. Відомий як покровитель молодих талантів та успішний підприємець, він вдало поєднував обидві риси – допомагав митцям фiнансово. За це його обрали почесним членом Академії мистецтв. Під час його господарювання в Качанівку вперше приїхав Микола Гоголь. Кажуть, що саме там він вперше читав «Тараса Бульбу». Ще один відомий гість — Михайло Глінка – у Качанівці почав працювати над оперою «Руслан і Людмила». Що ж так надихало гостей, якщо Гоголь і Глінка працювали там над своїми чи не найвідомішими роботами? Тарновські підсолоджували будні митців з таким хистом до розваг, що самому Гетсбі у них було чому повчитися. Глінкою і Гоголем список гостей Качанівки не закінчується. Там гостювали Жуковський, Брюллов, а у у 40-ві роки приїхав сам Шевченко. Він ставився до Тарновського як до Трімальхіона – вважав того самодуром та розпусником. Хоча, саме Тарновському — одному з перших — Шевченко надіслав поему «Гайдамаки». А ще подарував картину «Катерина».
Спадкоємець Тарновського — Василь Васильович-старший, племінник. І до нього в гості також приїжджали Гоголь і Шевченко. А ще – Пантелеймон Куліш, якому Тарновський допоміг видати «Чорну Раду», Марко Вовчок, якій він часто допомагав грішми. Але найяскравішою постаттю з трьох Тарновських вважають Василя Васильовича- молодшого. Саме йому ми зобо’вязані тим, що в Україні є національний музей ім. Т. Г. Шевченка. Він створив навколо маєтку один з найбільших в Україні та Європі пейзажних парків і всі зароблені кошти витрачав на меценатство. Туди, на запрошення власника приїжджали Михайло Врубель, Дмитро Яворницький, увесь 1880-й рік у Качанівці провів Ілля Рєпін, працюючи над картиною «Запорожці пишуть листа турецькому султану». У Качанівці з’явилася його знаменита картина «Вечорниці». Більш за все в житті Тарновський-молодший любив три речі: парки, живопис та жінок. У перервах між яскравими вечірками він жертвував кошти на спорудження пам’ятників Богдану Хмельницькому, Івану Котляревському, на випуск першого українського літературно – історичного журналу «Київська старовина» та брав участь у підготовці українського видання Біблії.
Так, в Україні були життєрадісні багатії зі смаком до життя та вітальністю у жилах, які влаштовували вечірки, на які мріяли бути запрошеними найвідоміші творчі особистості України та Росії. У Качаніці можна було зустрітися з цікавими та неординарними героями тодішнього мистецького контексту.
