Цими днями у Львові завершився 22-ий Міжнародний книжковий Форум видавців. L’Officiel Online відвідав цю гучну подію, привіз зі Львова купу книжкових новинок та поспілкувався з безпосередніми учасниками Форуму. Дружина міського голови Львова Катерина Садова, журналісти Наталка Гуменюк, Ірина Славінська та Ксенія Кисіль, поет Мирослав Лаюк та письменники Катерина Бабкіна, Сергій Жадан і Андрій Любка відповіли на наші п’ять питань:
Чому ви приїхали на Форум?
Найцікавіша подія, яку ви відвідали під час Форуму?
Яка, на вашу думку, найгучніша книжкова прем’єра цьогорічного Форуму?
Яку книгу обов’язково потрібно привезти з Форуму або купити після його закінчення?
Яку роль Форум відіграє в літературному процесі України?
Наталка Гуменюк, журналістка-міжнародниця, ведуча Громадського ТБ
Я приїхала на Форум, щоб презентувати свою книжку «Майдан Тахрір. У пошуках втраченої революції». Мені здається, дуже важливо для кожного автора зробити це особисто. Тим паче, якщо ти презентуєш книгу на Форумі видавців, і на презентацію прийшли люди – це означає, що вона справді вийшла.
Я приїхала нещодавно і була лише на своїй презентації, тому не можу сказати, яка з подій є найцікавішою.
Я також не знаю, яка найгучніша презентація Форуму. Я назву українську книжку, яку я чекала – це «Іловайськ» Євгенія Положія. Я знаю, що він доклав багато зусиль для того, щоб поговорити з хлопцями, що були там. І це вийшла дуже серйозна, важлива і цінна документальна робота.
Окрім книжки Положія, раджу ще купити «Крихку Імперію» Бена Джуди.
Ця подія — феноменальна річ для України. Люди збираються і тусять на книжковому форумі. Це ж не у всіх таке є? Не у всіх. Ми маємо це цінувати.
Ірина Славінська, журналіст, письменниця
На Форум я приїжджаю щороку з 2010 року. Тобто це вже мій п’ятий Форум. Я почала сюди їздити кожної осені з тих пір, як почала займатися літературною журналістикою. На мій погляд, це подія, яку не можна пропускати тим, хто стежить за культурним життям в Україні. Всім, хто цікавиться літературним процесом. В нас зараз є три, як мені здається, головні фестивалі,на яких можна отримати вичерпну вітрину того, що є в Україні. Це, очевидно, Львівський Форум, Meridian Czernovitz і Книжковий Арсенал в Києві. Для мене Форум — це одна із трьох обов’язкових для відвідувань подій, яка дозволяє мені подумки сортувати цю вітрину і зрозуміти, що у нас тут є, чого чекати і чого в нас тут немає.
Цього року, як і попереднього, — це дуже смішна ситуація — в мене багато власних подій і виходить, грубо кажучи, що я встигаю лише на власні події. У мене є доступ лише до тих блискучих людей, презентації котрих я модерую. Цього року я не презентую своїх книжок, але модерую багато дискусій і презентацій, і так, одним оком, дивлюсь на інші презентації.
Пораджу переклад з німецької мови роману Каті Петровської, хоча вона сама цю книжку романом не називає, а називає історією – «Мабуть Естер». Її переклав Юрко Прохасько і це, мабуть, найкращий мовний тандем, який можна було собі уявити. І друга книга видавництва «Критика» автор Шерил Сендберґ і називається вона «Включайся! Жінки, робота і воля вести за собою». Це дві книжки, які мені найбільше пригледілися. Є ще дуже багато цікавих новинок, але їх мені вже вдасться вкласти в голові після Форуму. Що стосується не книжок, а подій, варто звернути увагу на нову концертну програму Юрія Андруховича і польського гурту KARBIDO. Вона називається «Atlas Estremo» – це річ за мотивами «Лексикону інтимних міст». В Києві цей концерт буде відбуватися в рамках фестивалю ГогольFest 2015.
Це майданчик, на якому можна представити нові книжки, але найбільш цінним, мені здається, на будь-якому фестивалі є не представлення книжок, а формування контекстів, літературних трендів.
Катерина Бабкіна, письменниця
Я приїхала як автор. Мене запросили читати тексти, поезію. Також, такий особистий момент, для мене це передпрем’єра моєї дитячої книжки «Шапочка і кит», яка вийде в кінці жовтня. Власне, вона не дуже дитяча, але захована в обгортку дитячої повісті. Це історія про зовсім недитячі речі.
Програма форума складена у такий спосіб, що переважно ти встигаєш ходити лише по заходах, в яких береш участь, або які модеруєш. З того, що мені сподобалося, це виступ Андруховича і KARBIDO і виступ текст-групи «Орбіта», латвійських поетів, котрі приготували фантастично атмосферний перформанс. А також зустріч з британським нейропсихологом Генрі Маршем, переклад його книги якраз вийшов в Україні.
Дуже багато нових книг. Дуже відчутне бажання всіх видавців видати нові книги до львівського Форуму, а потім до Книжкового Арсеналу. Я не бачу в цьому великого сенсу. Мій особистий фаворит — це книга мого видавця, моїх добрих друзів «Шептицький від А до Я».
Всі хороші книжки потрібно придбати. Назву такі: «Майдан Тахрір. У пошуках втраченої революції» Наталки Гуменюк, книжку нейрохірурга Генрі Марша «Історії про життя, смерть та нейрохірургію», нову книгу Бориса Херсонського, «Мабуть Естер» Каті Петровської і ще штук 50 українських книг.
Тепер це просто культове місце зустрічі — авторів, читачів, однодумців з різних країн. Тому що, на щастя, є й інші подібні заходи. І розвиток цих інституцій (Книжковий Арсенал, Meridian Czernowitz наприклад) — це певною мірою теж заслуга Форуму, тому що впродовж багатьох років саме Форум Видавців у Львові був єдиною міжнародною масштабною і впливовою літературно-видавничою подією в Україні.
Мирослав Лаюк, поет
Приїхав презентувати свою нову поетичну книжку «Метрофобія», яка вийшла нещодавно у Видавництві Старого Лева. Але для мене форум – це, перш за все, зустріч з новими книжками, з друзями, це сміх у винарнях та кав’ярнях – велике кількаденне свято на початку осені, після якого хочеться брати себе в руки, працювати і робити щось класне. Бути на форумі треба, аби розуміти, що, не зважаючи ні на що, культура рухається, і що ми таки обрали шлях якісного руху, що ми сповнені оптимізму і що ми є частиною цього процесу.
Одним з важливих мені і формально дуже принадних був захід «Пісні – Лишезі!» (організатор Богдана Неборак) на честь нашого великого поета і друга, якого не стало минулої зими: все почалося з музики на його слова, а потім молоді поети зі сцени читали його книжку «Снігові і вогню» цілком – від першого до останнього вірша. Важливими були читання литовської поезії, які продемонстрували, наскільки цікавою може бути література в такій досить невеликій, але успішній країні, як Литва. Усі ці форумні події, їхній навіть надмір — а їх було більше 1000 — вселяють велику надію, сподівання, що у нас все буде добре.
Усі говорили про українського «Улісса» (переклад О. Тереха і О. Мокровольського), який нарешті у нас є, адже прийнято вважати, що це та книжка, переклад якої мусить мати кожна нація: твір Джойса великою мірою визначив культуру минулого століття і сучасності. Крім «Улісса» цього року вийшла неймовірна кількість світових книжкових хітів. Тут для мене найбільш очікуваним був роман «Покора» Мішеля Уельбека (переклад І. Рябчія); я не є фанатом письма цього французького письменника, але у романі означений ряд неймовірно важливих ідей, які мусимо промислити. Нагадаю, що це текст, який вийшов французькою мовою менше 9 місяців тому, спричинив потужну дискусію, а після того, як редакція Charlie Hebdo опублікувала карикатури на книжку, була здійснена одна з найкривавіших терористичних атак, пов’язана із свободою слова. Український переклад є одним із перших. Книжка піднімає теми, які, як на мене, скоро стануть магістральними для всієї європейської культурно-інтелектуальної рефлексії, бо вони стосуються того, як виглядатиме стара Європа далі, за Уельбеком, це проблеми вибору між крайніми правими рухами (загрозою нового фашизму) і зміною всіє культурної парадигми Європи (і сьогоднішній шум з біженцями вписується в цю проблематику). Як виглядатиме Старий Світ дуже скоро – ось питання, яке стосується і нас, а може, перш за все нас.
На щастя, можу рекомендувати багато книг. Перш за все радив би видання «Шептицький від А до Я». Ілюстрації робила Творча майстерня «Аґрафка», і це просто неймовірно красива книжка, яку хочеться просто листати і розглядати, від того отримуючи велику естетичну насолоду; це визначний артефакт українського книговидання. Також рекомендую книжку «Льонтом», яку написав Богдан Ославський: це збірка своєрідних есеїв про дорогу – від Великої Кам’янки на Коломийщині через Ворзель під Києвом до пісків Кизилкумів і Кароакумів, вершин Кавказу, базарів Бухари і Самарканда, книжка про подорож, про людей і про людяність, про неймовірні спільності, які вчать нас терпимості і любові. Великою приємністю для мене також є книжка вибраного Василя Стуса «Небо. Кручі. Провалля. Вода», прекрасно упорядкована, несподівана (особливо рекомендую лист поета до Богдана Гориня). Не можу не сказати також про видання збірки п’єс Павла Ар’є «Баба Пріся»: це прекрасна українська драматургія, яку ми так довго чекали, дуже дотепна, злободенна, а п’єса «На початку і наприкінці часів», як на мене, – один з найадекватніших (у плані мовлення, ідеології, роботи з національними комплексами і штампами) і один з найталановитіших творів про Чорнобиль. Цього року багато книжок, багато нагод для розмов, тому у мене багато рекомендацій, може бути значно більше, ніж у цьому коментарі.
Форум – це таке Різдво, Великдень чи Новий рік для книговидання, літератури і нашої культури загалом, коли збираються давні друзі, коли дехто задля цієї зустрічі приїжджає з-за кордону, коли багато книжкових подарунків, які всі готують протягом року, коли всі багато розмовляють, згадують старе і проектують нове. Це також час перших підсумків року: на що спромоглася наша література, культура з часів минулорічного форуму? Як на мене, все виглядає цього року досить пристойно.
Катерина Садова, дружина міського голови Львова
Я під враженням від документальної вистави Тараса Жирка «Останній вагон», яку показували у Першому українському театрі для дітей та юнацтва. Там грали хлопці, колишні наркозалежні. Це було для мене велике зворушення. Навіть більше, чим прочитання будь-якої книги за останній час. Тому що я бачила реальних людей, які як воїни воюють зі злом.
Мені дуже сподобалася книжка «Шептицький від А до Я».
Вартує придбати такі книги: «Немає більшої любові» Матері Терези та «Атлант розправив плечі» Айн Ренд.
Знаєте, це як кожного тижня ходимо до церкви. Така дисципліна, яка нас надихає, яка нагадує нам про цінності, яка не дає нам можливості розчинитися в буденності. То Форум так само нагадує нам, що потрібно надихатися книжками, ідеями та не стояти на місці, а розвиватися.
Андрій Любка, письменник
Я щороку сюди приїжджаю, бо, мені здається, це найцентральніша подія літературного життя в Україні. І всі більш-менш активні учасники літературного ринку: видавці, письменники, читачі,критики мають зустрічатися на спільній платформі. На Форум я приїхав, як завжди, з якимись планами, але цього року, передусім, презентувати новий роман. Він вийшов наприкінці серпня і це якраз гаряча новинка.
Я балканіст за освітою, тому я ходив на читання Звонко Карановича. Це дивний письменник, який не дуже відомий тут, хоча має вже дві книжки,але він топ-стар у Сербії. Він дуже харизматичний і класний. Я дуже люблю, коли він читає свої вірші сербською. Ще, наприклад, презентація книжки Олександра Бойченка «Більше/Менше», яку я вже прочитав і навіть декілька разів модерував її презентацію. Бойченко в нашій літературі — це людина з найкращим почуттям гумору. На його презентаціях просто лягаєш під стіл. Настільки все дотепно, смішно, стильно і смачно. Я прихожу на всі його читання.
Мені здається, що це книжка Юрія Винничука «Аптекар», бо це автор із реноме дуже доброго письменника. Він має дві премії Книжка року BBC, тому всі чекають від нього дуже добрих книжок. Я вже книгу купив, але ще не читав. Але вже сама його оферта, те, що він пропонує: Середньовічний Львів, кати, змови, отрути, аптекарі дуже зацікавлює. Його книжки, як фільм – ти поринаєш у інший світ. І ті черги з людей, котрі стоять за його автографом, свідчать про те, що це, напевно, найпопулярніша книжка на цьому Форумі.
Я хотів придбати «Улісса» українською, але виявилося, що всі примірники вже розкуплено і тому в мене стоїть завдання купити її пізніше.
Форум сигналізує певну хворобу в нашому літературному процесі, так, бо така кількість людей, які приїздять на Форум означає, що у провінції, обласних центрах, у маленьких містечках немає літературного життя, немає книгарень, куди не приїжджають письменники і так далі. В Німеччині, скажімо, кожне містечко має свій фестиваль, є інфраструктура. В нас такого немає і тому люди спраглі читанням мусять приїздити до Львова і це вже добра традиція, а Форум це подія номер один.
Сергій Жадан, письменник
Це родинне свято. Атмосфера тут не просто як на книжковому ярмарку. Я приїзжаю сюди до друзів. Я дуже люблю Президента Львівського форуму видавців Лесю Коваль, людей, які роблять цей форум. Це завжди можливість побачити давніх знайомих.
Крім подій за власною участю ще ніде не був.
Вийшов ряд книжок, пов’язаних з війною у кількох видавництвах. Це те, що найважливіше сьогодні, те про що говорять і що болить.
Я з великим очікуванням взяв до рук книгу Каті Петровської «Мабуть Естер». Фантастична книга з хорошим перекладом Юрка Прохаська. А ще придбав останній роман Анджея Стасюка. І з інтересом побачив українське видання «Улісса» — нарешті воно з’явилося.
Форум далі лишається найважливішою книжковою подією. Це така знакова річ до якої видавці готуються цілий рік.
Ксенія Кисіль, автор літературного блогу Етажерка
Форум — найважливіша книжкова подія в Україні, і такої великої кількості видавництв в одному місці ти більше ніде не зустрінеш за один рік. До того ж це хороший шанс дізнатися про всі новинки і видання, що відбулися цієї осені. Тому не було іншого варіанту, як приїхати сюди.
Однією із не те щоб найгучніших, але найцікавіших подій для мене стала презентація і переклад книжки, про яку раніше мало хто чув, це переклад книжки польської україністки Олі Гнатюк «Відвага і страх». Це книжка про українську, польську, єврейську інтелігенцію в часи Другої світової війни та окупації у Львові. Як сказав про книгу Ярослав Грицак, вона наголошує на тому, що у Львові саме в цей час відбувалося щось важливе. Видавці відмітили, що це вперше в Україні виходить такий новий жанр. Це історична книга, яка базується на документах та спогадах. Але водночас вона написана простою зрозумілою мовою про життєві історії людей, які жили в той час, зокрема і про маму авторки.
За рівнем важливості на перше місце варто поставити презентацію українського видання «Улісса» — 20 років ми чекали цього перекладу і три перекладачі брали участь у цьому проекті. Важливим для нас також є переклад книги «Мабуть Естер» Каті Петровської, письменниці, що емігрувала із Києва в Німеччину в дитинстві. Вона написала зворушливу і болючу історію своєї родини, яка пережила події Бабиного Яру.
Якщо поціновуєте класичну літературу — беріть «Улісса», якщо сучасну – то «Аптекаря» Юрія Винничука та «Мабуть Естер» Петровської. І, звичайно, книгу Олі Гнатюк, бо ця її книжка ні на що не схожа. Загалом цей форум можна назвати переважно перекладацьким. Більшість презентованих книг, які заслуговують на увагу, перекладені з інших мов.
Література займає дуже мало місця в житті людей, а Форум – це та подія, яка змушує так чи інакше цікавитися літературою та книжками, хоча б п’ять днів на рік. Ця подія дуже важлива для культурного розвитку, і щоб розворушити хоча б трошки наше літературне середовище.
Інтерв’ю: Наталія Чуловська
