У київському Малому театрі пройшла прем’єра вистави за романом українського письменника-авангардиста Майка Йогансена. «Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію» — так звучить повна назва твору, режисером якого виступив Артем Вусик. Головні ролі у виставі зіграли Марія Моторна та Стас Весельський, втіливши на сцені історію кохання людей з різних світів. L’Officiel Online поговорили з акторами про сюжет та сприйняття вистави, а також про експерименталізм у ній.
Марія Моторна та Стас Весельський
Розкажіть, як пройшло ваше знайомство зі сценарієм «Подорожей ученого доктора Леонардо»?
Марія Моторна: Моє знайомство з романом Майка Йогансена почалось з того, що я отримала розподіл ролей. Тоді я зрозуміла, що настав час читати матеріал, за яким ми будемо ставити виставу. Прочитання спочатку давалось мені складно, я поверталась до тексту з перервами. Однак коли я завершила прочитання, все стало на свої місця. Тоді я зрозуміла всі сенси, які були закладені. Я була в захваті. Гумор, історія — усе вражає.
Стас Весельський: Коли вперше прочитав твір Майка Йогансена, а це було в Карпатах кілька років тому — то не одразу зрозумів, що саме я тримаю в руках. Це було щось між дивною зухвалою літературною грою та дуже спокійним медитативним чтивом. Думав про цей твір у контексті театру, але не уявляв, як зробити інсценівку. Артем Вусик, режисер вистави, впорався з цим пречудово. Остаточна версія інсценівки формувалася вже під час репетицій.
Роман авангардиста Майка Йогансена простежує різні вектори життя — від кохання та помилок до жорстокості та краси. Яка сюжетна лінія найцікавіша для вас?
Марія: Коли ти працюєш над романом, коли маєш свого персонажа, то починаєш любити його лінію. Однак коли я читала вперше, мені запала історія Дона Хосе, коли він подорожував херсонськими степами. Я ніби подивилась якесь пригодницьке кіно. Зараз моя улюблена лінія — кохання Альчести та Леонардо.
Марія Моторна
Стас: Думаю, що у романі автор як раз відмовляється від заглиблення в сюжетні ліній і використовує історії персонажів не як самоціль, а як інструмент, щоб занурити читача в красу літератури. У нашому випадку — красу театру.
Як проходили репетиції вистави? Чи були складнощі чи кумедні ситуації, з якими зіштовхнулась команда?
Марія: Ми мали прекрасний і теплий, насичений на роботу репетиційний процес. Ми працювали з Артемом вперше. Він прийшов зі своїм підходом до режисури, до процесу. Ми звикли до іншого, тому нам було дуже цікаво працювати з ним. Команда дуже включилася в роботу, це було однією з причиною, чому вистава вийшла такою класною. Ми виросли за цей час. Дякую Артему за це.
Стас: Репетиції були живими, але разом з цим дуже продуманими. Я був впевнений, що ми встигнемо і усе вийде. Вистава народжувалися з тренажів з акторських вправ.
Режисер «Подорожей ученого доктора Леонардо» Артем Вусик називає виставу експериментальною. Чому?
Марія: Мені здається, Артем Вусик називає виставу експериментальною через те, що сам Майк Йогансен написав твір саме таким. І це диктує нам правила постановки вистави. У жодній країні світу, у жодного письменника ви не знайдете такий твір, як написав Йогансен. Тому і вистава є такою — цікавою, ні на що не схожою.
Стас Весельський, Марія Моторна
Стас: Не знаю, що у цій виставі не «експериментальне». Тут — експериментальна посадка глядачів, експериментальний текст, експериментальне акторське існування.
Що глядачам треба знати про персонажів, яких ви втілюєте на сцені? Що особливе в самому Леонардо та Альчесті?
Марія: Глядачам, можливо, варто прочитати цей роман та мати своє бачення його. Тоді під час вистави вони зможуть побачити іншу версію твору. Тому що всі ми різні та не можемо однаково намалювати собі картинки в голові. Але це точно розкриє персонажів, яких вони вже знають, по-новому. З приводу Альчести, мені було важливо, аби вона не була такою слабкою, як зобразив її Йогансен. Вона — не декорація, яка ходить поруч. У нашій виставі Альчеста – емансипована, сильна жінка. Саме це запропонував мені зробити Артем, і я погодилась.
Стас: А нічого не треба знати. Просто намагайтеся зрозуміти правила існування. Цю виставу варто дивитися з готовністю до гри.
Як обиралися костюми для постановки? Що носять на сцені ваші герої та чи змінюються їх образи?
Марія: Костюми — ніби ще один персонаж у нашій виставі. Вони — неймовірні. Вони допомагають втілювати образи на сцені. Коли ми вдягли їх, ми краще зрозуміли ноти та напівтони наших героїв.
Марія Моторна та Стас Весельський
Стас: Художник Саша Шай зробив усе, щоб ми отримали костюми цілісними і не надто про це замислювалися. Лише насолоджувалися процесом. Чесно кажучи, коли я побачив різні деталі костюму я навіть трішки перелякалася, що буде якась дивина. Але коли все склалося, то я щиро захопився результатом.
Як глядачі зустріли допрем’єрний показ вистави? Розкажіть, якими були перші відгуки глядачів.
Марія: Як на мене, допрем’єрний показ пройшов успішно. Було дуже багато наших колег, студентів. Вони ділилися дуже цікавими відгуками. Мої знайомі, які читали цей роман, зізнавалися про свої неоднозначні очікування. Але після перегляду вистави вони були вражені. Поки я не зустрічала людей, яким не сподобалося (сміється). Мені цікаво, як вистава буде трансформуватися далі. Можливо, це саме та вистава, яка буде ставати все кращою та кращою.
Стас: Дуже тепла реакція.