17 грудня в Музеї кіно Довженко-центру відкриється виставка "Польоти уві сні та наяву" — музейний проєкт, що досліджує однойменну культову кінострічку Романа Балаяна та епоху, в яку вона створювалася. Її куратор, кінознавець Андрій Алферов, розповідає L’Officiel, чому варто відвідати цю експозицію до початку нового локдауну.
“Польоти” – напівбіографічна історія, оскільки режисер – Роман Балаян – тривалий час літав уві сні. Звідси і назва фільму. Балаян до сих пір пам'ятає кілька цих снів та час, коли вони припинилися.
Коли я нещодавно запитав у Балаяна, де зараз головний герой стрічки Сергій Макаров, він відповів: “Це я”. Себто Олег Янковський грає Романа Балаяна. І завжди грав Романа Балаяна у всіх стрічках Романа Балаяна. Тому що так чи інакше у Балаяна діє один і той самий герой, і це – власне сам режисер. Тому ми можемо, без будь-якого перебільшення, назвати це типовим авторським кіно.
“Польоти уві сні та наяву” – один з найяскравіших фільмів “брежнєвського застою”. Мотив польоту притаманний усій епосі. Якщо прослідкувати за мистецтвом тієї пори, чи то живопис, скульптура або мозаїка, там все скрізь летить. Летять космонавти, сталевари, жниварі, школярі, лікарі і т. ін. Все! Навіть архітектура: “Тарілка” на Либідській, готель “Салют” на площі Слави, крематорій – вони всі дуже космічні.
Балаян усе своє життя знімає “Польоти уві сні та наяву”. До появи “Польотів” – фільми-репетиції “Польотів”, а після – авторимейки одного й того самого фільму. Всі фільми Романа Балаяна – це “Польоти уві сні та наяву”.
Після виходу в прокат фільму “Польоти уві сні та наяву” дали так звану “другу категорію”. Тобто він ішов напівобмеженим прокатом і це створило йому додаткову ауру, надало статусу “небажаного фільму”. І звісно, навколо нього почався страшенний ажіотаж.
Балаян став поетом радянської інтелігенції, а “Польоти” – її фільмом. Бо це молитва за неї.
Роман Балаян – "патріот людини". Це вище за будь-яку політичну позицію. Балаян дуже любить людину – недосконалу, щербату, як і він сам. Про таку людину Балаян знімає кіно. Його дуже приватні, особисті переживання стають переживаннями мільйонів незнайомих йому людей.
Фільм знімався не в Києві не тому, що Балаяну було бридко тут знімати або у нього були інтереси в Москві. За радянських часів у Києві режисери мали перші 300 метрів плівки відзнятого фільму здати на студію, а художня рада студії приймала рішення, знімати далі цей фільм чи ні.
Коли я розробляв проєкт виставки, багато працював в архіві і читав документи, пов'язані з фільмом. Мене вразило, що в сцені, де наш герой сидить в машині з дружиною і коханкою і каже: “Что делать бедному Ереме?” — худраді почулося: “Что делать бедному еврею?” Уявляєте! Або їх стривожили червоні підошви кед героя – “Це що, провокація?” – чи генерал зі сцени весілля на вулиці: “Щось він схожий на героя війни – Цвіркунова. Це що, шарж на нього?” Ця худрада боялася геть усього! Щоб не дай бог того не подумали і того не зробили. Їм тут вистачало Параджанова. Вони не знали, як його позбутися, поки його не посадили в тюрму.
Параджанов показав Балаяну, що треба мати власний почерк. І він це засвоїв – його фільми впізнавані. Коли бачиш пластику екрану, то розумієш: це фільм Балаяна. Та головне – Балаян не скотився в пошлість, ніколи не знімав замовне кон'юнктурне радянське кіно.
Балаян був неофіційним асистентом на фільмі “Київські фрески” Параджанова і там багато чого навчився. Якщо Параджанов тільки задумав цю міську культуру на тодішньому українському екрані, то Балаян її впровадив.
Атмосфера “Польотів” – це Київ другої половини 1970-х – початку 1980-х років. Столичне місто з обласною долею.
Київ так і не став героєм фільму. Він грав роль інших, тоді – радянських, згодом – російських, міст, інколи – українських. Київ з'являється на екрані як декорація, але героєм – як Рим у Роберто Росселіні, Нью-Йорк у Фріца Ланга, Вуді Алена, Мартіна Скорсезе, Париж у Жана-П’єра Мельвіля, Годара – він так і не став.
N. B. Виставка триватиме до 7-го березня 2021-го року включно, з перервою на локдаун (з 8 по 24 січня).
Проект реалізовано за підтримки Українського культурного фонду
Читайте также: В Музеї кіно Довженко-центру відкриється виставка українського кіноплакату 1920-30-х років