Сергій Святченко про архітектуру війни та проект, який представить Україну на всесвітньому UIA конгресі у Копенгагені

Герої
29.06.2023
ТЕКСТ: Юра Амосов
BUILDING FUTURE
ПОДЕЛИТЬСЯ

З 2 по 6 липня 2023 року у Копенгагені пройде 28-й Всесвітній конгрес архітекторів МАУ.  Під гаслом «Стале майбутнє – не залиште нікого позаду» конгрес проллє світло на потенціал архітектури для формування кращих суспільств та сприяння сталому майбутньому. Серед запрошених основних доповідачів провідні світові голоси зі світу архітектури та політики. Серед спікерів цього року: засновник студії BIG Б'ярке Інгельс, нігерійська письменниця Чімаманда Нгозі Адічі, ініціатор архітектури для слабозорих й незрячих Кріс Дауні та багато інших. 

Серед іноземних учасників буде представлена й українська секція. Концепція корнеру Національної спілки архітекторів України основана на ідеї відродження України, її ідентичності, незалежності і архітектури, на побудові майбутнього. Ідея відродження сформульована як «Конструкція-деконструкція-реконструкція». Її автором став україно-данський художник та архітектор Сергій Святченко за участю Олени Олійник та Петра Маркмана. 

Українська експозиція складається з трьох частин. «Конструкція» розглядає зв’язок українського конструктивізму та данського функціоналізму в архітектурі. Ця концепція підкреслює демократичну, модерністку, європейську спрямованість української архітектури ще на початку ХХ сторіччя. Концепція «Відсутності Присутності» – це спроба деконструювати образи війни, створити нову художню реальність і показати важливість чуттєвих спалахів, які живлять нашу метафоричну єдність. Святченко відмовився від класичних прийомів демонстрації архітектурних проектів та використав у роботі фото зі зруйнованого Харкова: фрагменти руйнування та обличчя поєднуються в нові сюрреалістичні візуальні символи нашого часу. Частина експозиції «Реконструкція» знаменує будівництво майбутнього. Обличчя молодих архітекторів, поєднані з їхніми проектами, демонструють шлях до відбудови, попри всі випробування й жахи війни.

Перед початком конгресу Сергій Святченко люб’язно поділився з нами, як у період війни говорити метафоричною, концептуальною, та сучасною мовою колажу.

Ідею відродження у запропонованому стенді України сформульовано як BUILDING FUTURE «Конструкція-деконструкція-реконструкція», іншою мовою це теза-антитез та синтез ідеї. Як ви розкриваєте ці поняття для себе?

Ми частина життєвого ланцюжка. Десь починаємо, підхоплюємо, передаємо комусь. Я на тому етапі життя зараз, коли передаю. Швидше за все тому я більш відкритий до співпраці, викладання та спілкування. Мені пощастило в житті, я мав хороших вчителів (в це поняття я вкладаю тих знайомих і незнайомих людей, які вплинули на моє формування). Зіткнувшись з феноменами в житті (конструкція), я пропускаю їх через себе (деконструкція) і створюю результат (реконструкція).

Ви проілюстровали зв'язок між концепціями данського функціоналізму Арне Якобсена та українського конструктивізму. Наскільки синхронним був їх розвиток?

Протягом останніх ста років функціоналізм у Європі став дуже поширеним і яскравим стилем будівництва, можливо, тому що його функціональна простота вказує на колективну та невибагливу однаковість, яка принаймні у своїй первісній ідеї виражала думку про здорове, світле та соціально орієнтоване на добробут суспільство. Подібне до цих процесів відбувалося і в Україні у 20-30 роки. Функціоналізм — це не лише форма та стиль, він ще й артикулює ідею. Функціоналізм/Конструктивізм знайшов своє натхнення у різних європейських течіях, які надихали данський та українських архітекторів. Найбільш відомим у Данії є рух Баухаус у Веймарі та Дессау, очолюваний такими зірками архітектури, як Вальтер Гропіус, Ханнес Мейєр, Міс ван дер Рое. Нарешті, французький архітектор Ле Корбюзьє був взірцем для наслідування. Скандинавський термін «функіс», журналістське скорочення слова «функціоналізм», походить від епохальної виставки житла в Стокгольмі в 1930-му році. Одним із видатних данських архітекторів, на якого я звернув увагу у своїх архітектурних фантазіях, був Арне Якобсен (1902-1971).

Працюючи над проектом про спадщину українського конструктивізму та данського функціоналізму 20-30 років, я у своїх художніх роботах намагаюся вирішити та порушити проблему "гідності забутого та утвердження що існує", показуючи своїми роботами ідентичність та якість мислення українських та данських архітекторів. Я «проектую» свої колажі на рівні підсвідомості, на рівні снів та поезії. Це форма «естетичного здивування».

Сергій Святченко у своїй студії Сергій Святченко у своїй студії Сергій Святченко у своїй студії

Центральна частина експозиції – «Деконструкція», архітектурна війни та руїни, яка показує обличчя людей, які втратили будинок та майбутнє. Як архітектура передає  їх почуття?

Серія колажів «ВІДСУТНІСТЬ ПРИСУТНОСТІ. Обличчя Війни», 2022-2023 — спроба деконструювати образи війни, створити нову художню реальність і показати важливість чуттєвих емоційних спалахів, які живлять нашу метафоричну єдність. Використані фотографії зі зруйнованого Харкова. Мого Харкова. Фарби й сенс стираються, додаючи страх реальності, де одне місце ще існує, інше перестає існувати, а третє зникло вже назавжди. Дізнаємось тільки надію на майбутнє. У портретах українських біженців я показую протиприродну присутність війни на їхніх обличчях, яку нам нав'язують ззовні. Конструкції зруйнованих будівель дозволяють увійти в інший вимір, що виходить за рамки традиційного сприйняття документальної портретної фотографії. Фрагменти руйнування та особи об'єднуються в нові сюрреалістичні візуальні символи, що відсилають нас до теми апокаліпсиса, де почуття напруги та руйнування набувають нового соціально-метафоричного змісту та демонструють пошуки встановлення меж між особистим, підсвідомим і сьогоденням, передають розпач та трагедію.

Також я би хотів принагідно згадати свій вірш «СИР»:

Я під душем стою холодними краплями, що падають на мене

У краплях – обман і війна, що змінює історію

Коли ранок починається зі зведення смертей сирен й вибухів

І він не встиг зрозуміти, чому пішов назавжди

Я – російськомовний український данець, що народився в Харкові,

Знищений моєю мовою з 24 лютого

Я з покоління піонерських таборів

Пов'язаних червоними краватками похапцем

Одних так, щоб не перепочити

Інших так слабо, щоб зрадити

Третіх – байдуже як

Тих, що стоять у черзі, де ненавидять один одного, 

Як один загороджувальний загін

Що стріляє у самих себе

І бабусю на Бессарабському ринку

Що торгує сиром з сьомої ранку

На що ми маємо спиратися у стратегії майбутньої реконструкції України?

В ідеалі ми можемо спиратися на спадщину всього світу в цій галузі і не боятися «віддати» володіння чимось в обмін на результат. Процес ідентифікації у всіх сферах довгий та складний. І це потрібно виховувати насамперед у собі.

Частина експозиції "Реконструкція" знаменує будівництво майбутнього. Особи молодих архітекторів, пов'язані з їхніми проектами, демонструють шлях до відновлення. Як ви собі визначаєте історичний детермінізм української архітектури?

Україна історично відроджується, повертаючись на шлях гуманістичного конструктивізму. У роботах представлені портрети самих різних акторів майбутнього процесу відновлення, серед них студенти КНУБА та НАОМА й архітектори, що практикують, та їх проектні пропозиції щодо відновлення Чернігова, Мощуна, соціальних та громадських будівель та публічних просторів. 

01 00
ПОДЕЛИТЬСЯ

Звідки та куди йде наш архітектурний процес?

Архітектурний процес майбутнього в повоєнній Україні рухатиметься, на мій погляд, до глобальної співпраці з архітектурним світом, який своєю спадщиною, технологіями та підходом до проектування допоможе нам відновити країну, зробити її комфортабельною та модною для проживання.

Ви багато спілкуєтеся з європейськими та данськими студентами художніх спеціальностей та проводите майстер-класи, чи є у планах провести спеціалізовані зустрічі з українськими студентами?

Наша академія колажу Less планує у рамках освіти співпрацювати в галузі сучасного колажу з Данським будинком молоді, що відкрився під егідою Міністерства Культури Данії у Києві у 1921 році. Ми плануємо провести лекції, воркшопи за методикою Less, виставки, обговорення, семінари для молодих талановитих українських студентів. Ми працюємо з ними.

Що головно ви хотіли б донести до майбутнього покоління української культури?

Бажання бути частиною світової культури. Бачити майбутнє як своє. Мріяти про немислиме. Не скупитися, а ділитися. Вчитися все життя.

Ви самі раніше сказали, що ваші архітектурні роботи у колажі можна порівняти з архітектурними фантазіями футуриста та авангардиста, вихідця з Дніпропетровщини та вихованця Одеси, Якова Чернихова. Оглядаючи архітектуру руїни Харкова, якими є ваші фантазії сьогодні?

Це фантазії мурахи біля підніжжя лісу. Крихітними зусиллями можна розпочати будь-який процес. Працьовитість, відкритість, щедрість мають бути нашими векторами та, звісно, модернізм.

Сергій Святченко

Фундамент вашої художньої практики заснований на синтезі художника та архітектора, якому сприяли ваша освіта, художники 80-х та процеси першої хвилі сучасних художників 90-х, як, наприклад, ініціатива Soviart. Сьогодні ви професор Української Академії Архітектури, іноземний член НАМУ, «культурний дипломат» відносин України та Данії. Які нові виклики ви ставите собі зараз?

Трієнале сучасного колажу у 2024 році, де я є засновником і креативним директором, створена за моєю методикою школа колажу LESS, в моєму рідному місті Виборгу в Данії. Нещодавно йому було надано статус творчого міста ЮНЕСКО, що надихає місто та його адміністрацію якнайбільше рухатися в цьому напрямку. Трієнале LESS дає чудову можливість поєднати наші ідеї з архітектурною композицією та структурою міста, створити «ЕСТЕТИЧНЕ ЗДИВУВАННЯ» (методологічний термін, запроваджений Сергієм Святченком у його дисертаційній роботі з архітектури, «Засоби візуальної інформації в архітектурі» 1986 р.). Важливу роль у його реалізації відіграють наші міжнародні контакти та зв'язки, ентузіазм та участь адміністрації міста та її ділових партнерів, які надають фінансову підтримку проекту.

Коли стане можливим відкриття української студії Less Сергія Святченка?

Я з неї ніколи не виходжу. Все має своє місце та час.

 

Окреме дякуюємо Ользі Григоренко, Олені Майстренко за надані фото локацій

 

Читайте також:

Стрімкий рух життя в новій фотоісторії L'Officiel Hommes

 

 

ПОДЕЛИТЬСЯ
На сайте доступны аудиозаписи статей, подкасты и рекомендации стилистов в аудио-формате. Такие материалы отмечены соответствующим знаком(слева).