Я — нове обличчя у політиці, але вже не молоде. До речі, сам не очікував, що займуся цим і особливо в Україні. Я так вирішив, бо люблю країну свої пращурів, а зараз це і моя батьківщина (у цьому році Терещенко отримав українське громадянство — прим. ред.). Я брав участь у Революції гідності, хоч тоді був французьким підданим, і зрозумів, що більше бути осторонь не можу. А коли вже глухівчани запропонували, я сказав собі: «Мішелю, ти не можеш відмовитися» (Терещенко очолив місто Глухів, звідки походять його пращури — прим. ред.).
О, який я тут отримав сюрприз! Я ж бо очікував, що на виборах мене підтримає молодь, я ж такий європейський і можу запропонувати багато перспектив, а виявилося, що найактивніше підтримує мене фантастична команда бабусь! Взагалі наші глухівські бабусі — просто супер! Вони активні і були найкращими агітаторами. При проведенні передвиборчої кампанії мені дуже заважали, не давали навіть приміщень для зустрічі з виборцями. Тому ми просто ходили по вулицях, і тоді бабусі вирішили ще й стати моїми охоронцями! А коли до нас прийшли провокатори, ці жіночки навіть переконували голосувати їх за мене. Вони не робили це для себе, а для своїх дітей, нових поколінь. І, знаєте, я вже зараз отримую в соцмережах повідомлення на кшталт «хочу повернутися до Глухова!».
А що такого в цьому місті? Ооо, та подивіться бодай яке воно мальовниче, тут народилася ідея української державності, і містечко має великий бізнес-потенціал. От тканину, яка так потрібна для наших бійців, ми імпортуємо з Росії. А ткацькі заводи нашого міста простоюють, бо не мають інвестицій. А який в нас хлібчик! Однак хлібопекарня з аналогічних причин не може вже три місяці запрацювати. Та що там говорити, я ж знаю, що санкційний сир з Франції контрабандою доправляють до Росії саме з Глухова. У нас тут ситуація критичніша за Мукачево. До Майдана було можливо одночасно посидіти на двох стільцях. А зараз вже не можна, варто обирати: або робити все по-чесному, або з корупцією. І я хочу щоб наші сусіди з Росії дивилися, як у нас тут все розвивається, як жити стає краще і сказали: «Ой і ми так хочемо, як вони».
Зараз я працюю для своїх пращурів, для бабусь та мешканців цього міста. І хочу продемонструвати — можна добре і цікаво жити не лише у столиці і містах-мільйонниках, а і в маленьких містечках. Це реально навіть без підтримки можновладців. Варто просто починати робити свій дім чистим. Тож буду доводити, що зміни на краще можливі.
Підготувала Єлизавета Даниловська