Як працює адресна військова допомога на прикладі фонду Frontline.Care

Интервью
06.05.2022
ТЕКСТ: Юра Амосов
ПОДІЛИТИСЯ
Два місяці війни змусили нас повірити, що абсолютне зло, як і добро, існує. І друге завжди перемагає
ПОДІЛИТИСЯ

Сьогодні дієвим способом підтримати українську армію є точкова адресна допомога – з рук до рук. Одним із таких невеликих фондів, який адресно допомагає конкретним підрозділам і військовослужбовцям, став Frontline.Care.

Ініціативу створили колишні випускники Києво-Могилянської академії. У перші тижні війни кожен з них окремо допомагав військовим та ТрО зі спорядженням, логістикою та харчуванням. Після того як Київська область була звільнена від російських окупантів і стало зрозуміло, що Україну чекає велика битва на сході країни, вони об’єдналися в одну волонтерську ініціативу. Ми поговорили з членами команди Любов’ю Галан та Глібом Родченковим про те, як сьогодні ефективно допомагати фронту в довгостроковій перспективі.

Команда Frontline.Care

«Ми об'єдналися, щоб більш ефективно використати наші знання та експертизу, яку ми здобули, займаючись забезпеченням територіальної оборони Києва, щоб підтримати сьогодні ті підрозділи ЗСУ на сході та півдні України — на передовій, — каже Любов. — Більшість з нас були знайомі між собою вже багато років, четверо — вчились разом, тому ми вирішили об'єднатися у Frontline.Care. І множити свою ефективність». 

Гліб додає, що Frontline.Care — це не лише команда друзів. Це  команда людей, які й в мирному житті мали гарний досвід у менеджменті й комунікаціях. Вони впевнені одне в одному і знають, що в їхніх силах професійно розв'язувати складні питання.

Головна задача Frontline.Care – забезпечити бійців на нульовій лінії фронту всім, що їм потрібно для продуктивної роботи в полі: якісний формений одяг, взуття, якісне спорядження.

«Ми здебільшого не працюємо з технікою, наприклад оптикою чи дронами. Нас цікавлять речі, які роблять життя військових більш комфортним для несення їхньої служби», — додає дівчина. 

Найбільша складність волонтерської роботи із забезпечення військових підрозділів, з якою стикається більшість волонтерів, — це експертиза. «Саме в цьому головна цінність нашої ініціативи, — пояснює Любов, — ми розуміємо, що ніхто не може бути мудрим поодинці. Наша експертиза базується на тому, що ми стоїмо за плечима людей, які займаються цими питаннями з початку війни  2014 року». Також при кожній своїй закупівлі фонд консультується з військовослужбовцями, що розуміють особливості тих чи інших закупок.

Любов наводить приклад: «Коли ти починаєш досліджувати, якою повинна бути ремінно-плечова система — спеціальний пояс, який одягають на стегна, щоби розвантажити спину, — виявляється, що вони бувають дуже різними. Більшість з тих, які зараз відшиваються в Україні, через нестачу потрібних матеріалів та інших ресурсів можуть бути кращими. Іноді вони не виконують належним чином ту функцію, для якої були придумані. Саме в таких питаннях головною є думка досвідчених людей, що можуть скерувати».

Перший виклик для всіх волонтерів, і Frontline.Care також, – це пошук позицій, які будуть відповідати високій якості за адекватну ціну. 

Друге складне питання сьогодні — це логістика. 

«Люди, які займаються волонтерством, знають, що багато магазинів в Європі сьогодні вже пусті. З 24 лютого наші волонтери добре попрацювали, — з усмішкою говорить Любов. — Складність полягає в тому, щоб знайти необхідні позиції й побудувати логістику, щоб ці речі спочатку потрапили до Києва, а потім на передову». 

Доставлення – це ще одне важливе завдання, яке поставили перед собою учасники ініціативи. Вони адресно доставляють все необхідне особисто військовим, які про це просять, без посередництва штабів тощо.

Тобто, якщо Frontline.Care зібрали посилку у Києві з речами, які приїхали з Польщі, Франції, США, це означає, що вона повинна потрапити до конкретного воїна, якому вона потрібна. Тому важливим завданням для них є побудова логістики «з рук до рук». 

Третім важливим питанням для Frontline.Care є запуск повноцінного фонду. 

«Той стан речей — війна, в якій ми сьогодні живемо, — буде тривати довго, і це одна з причин, чому ми вирішили об’єднатися в одну команду, — пояснюють волонтери. — Перша емоційна хвиля пройшла, всі починають адаптуватися, і, як би це страшно не лунало, ракети у Києві вже стають буденністю. І люди повертаються до свого життя, вони потребують роботи, сімейного часу. Тому багато з тих людей, які займалися волонтерством у перший час, — а було таке враження, що в перші тижні це робили всі, — вони йдуть. А потреби військових залишаються. Ми розуміємо, що, щоб грати на цьому полі довго, треба розвиватися, формувати структуру і будувати команди. Ми віримо в синергію людей». 

Наразі команда Frontline.Care налічує 8 учасників. Але організатори наголошують, що, звісно, за волонтерськими організаціями стоїть набагато більше людей, ніж ми бачимо. «Хтось поїхав в «Епіцентр» купити мультитули, хтось домовився з виробником білизни, щоб він продав її на 20 гривень дешевше, бо це волонтери викуповують партіями. Інший домовився в Чернівцях, щоб вантаж зустріли та довезли. Ми завжди намагаємося згадувати цих людей, — розповідає Любов. — Наша ініціатива — це величезна кількість союзників, які в нас вірять і допомагають в залежності від їхніх власних ресурсів».

Так, волонтери діляться історією дівчини Люди, яка просто написала їм в Instagram. Вона взяла на себе практично всі постачання військової форми з різних країн до Києва. 

«В умовах, в яких ми зараз живемо, на світло повиходили прекрасні люди, які запропонували свою допомогу», — резюмує Гліб. 

Згідно з першим звітом, з 15 по 23 квітня Frontline.Care витратили 395 380 гривень, за які вони придбали формений одяг та берці, балістичні окуляри та активні навушники, спорядження, серед якого плитоноски, підсумки тощо, білизну та необхідні аксесуари для техніки.

А також допомогли передати бригадам ЗСУ у Луганській області 150 бронежилетів та техніку і ще багато іншого.

Волонтери пояснюють, що їхня діяльність — це full-time. Але вони намагаються будувати процеси таким чином, щоб частина команди, яка ще має роботу, мала на неї час. Також додають, що в майбутньому їм доведеться шукати вже інституційну підтримку, щоби забезпечити ще мінімальний фонд зарплат. Бо більшість учасників, як і більшість країни, сьогодні живуть в мінус своїх заощаджень. 

«Ми вважаємо, що для розвитку нас як фонду потрiбна кооперація з іншими фондами й ініціативами, і вдалий менеджмент — делегування обов'язків. Свого часу нам дуже допоміг Фонд Сергія Притули, — згадує Любов. — Вони надавали допомогу, ми її доставляли. Також ми багато зверталися до фонду «Повернись живим», бо є речі, які можуть закрити тільки вони. Чи «Армія SOS», які прошивають планшети «Кропивою», програмою для коригування артилерійського вогню».

Ще одна ціннісна річ, яка важлива для розвитку і генерації волонтерського руху після 24 лютого, — це підтримка молодих, вважає фонд.

«Ми вважаємо, що стоїмо зараз насамперед завдяки тим людям, які починали ці справи у 2014 році. Так і ми повинні ділитися тим, що в нас є, і тим, що ми знаємо, — кажуть волонтери. — Якщо до нас звертаються люди з проханням щось порадити чи запитами, як зібрати тактичну аптечку, де краще купити комплектуючі, ми дуже відкриті до таких запитів — це наша базова цінність. І проти перетворення волонтерського руху в конкуренцію».

Що до технічної сторони діяльності, волонтери розуміють, що чітка і грамотна звітність і трекінг потреб — це ще один пункт надійного розвитку ініціативи.

«В цьому нам допомогла група IT-спеціалістів, яка розробила для нас спеціальний софт з можливостями відстежувати всі замовлення та надходження у спеціальній базі»,— розповідає Гліб і підкреслює, що такі системні підходи дозволяють підвищувати ефективність роботи.

«Звісно, ми знаємо, що в нас є свій ліміт, і ми не беремо те, що не зможемо закрити, — каже Любов. — Але ми продовжуємо рости, структуруватися і систематизуватися».

Останнім важливим пунктом подальшої діяльності волонтери називають фандрейзинг. Зараз вони шукають для себе оптимальний спосіб налагодити стабільний періодичний донат і співпрацювати з бізнесами, які можуть це забезпечити. 

«Бо цей час, коли ми могли в перші дні повномасштабного вторгнення за дві години назбирати півтора мільйона гривень на бронежилети через пост у Facebook, пройшов, і так це вже не працює, — каже Любов, — тому молодим ініціативам та фондам треба думати над подальшим залученням інвестицій».

Гліб додає, що в майбутньому вони хочуть виходити на новий рівень взаємодії з людьми за межами країни. «Зрозуміло, що всі, хто міг в Україні фінансово допомогти, вже це зробили. Тому коло наших донорів треба розширювати та думати про це вже сьогодні», — говорить хлопець. 

Також Гліб розповідає, що вони збирають донати не тільки через Facebook, а також через Linkedin і інші соціальні та професійні платформи. 

Наостанок організатори додають, що скоро представлять власний сайт, де можна буде інтерактивно одягати воїнів. Відвідувачі сайту зможуть побачити, скільки грошей потрібно, щоб повністю екіпірувати українського військового: базове спорядження, індивідуальна аптечка, захист та інше. Таким чином, у людей будуть опції для донату і наочна ілюстрація, наскільки їхня допомога цільова і ресурсна. 

 

Якщо ви бажаєте допомогти фонду Frontline.Care:

PayPal

[email protected]

UAH

4441 1144 5743 5194

Чи донат за посиланням (monobank) Andrii Nedilko

USD

5375 4188 1277 3729

(monobank) Andrii Nedilk

EUR

5375 4199 0906 3222

(monobank) Andrii Nedilko

 

Читайте також:

Як київська horeca стала великою волонтерською кухнею: Історія бістро Pure & Naive

ПОДІЛИТИСЯ
На сайті доступні аудіозаписи статей, підкасти і рекомендації стилістів в аудіо-форматі. Такі матеріали відмічені відповідним знаком(зліва).