На другому поверсі "Мистецького арсеналу" з наступного тижня почне функціонувати нова Театральна лабораторія. Її куратором буде режисер Ольга Данилюк. L’Officiel став першим виданням, якому вона розповіла про свої плани та проекти нової лабораторії.
Ольга Данилюк закінчила Львівську академію мистецтв, а свою кар’єру розпочала у Нью-Йорку асистентом відомого театрального дизайнера Ann Hould-Ward на Бродвеї. Потім навчалася у лондонському Saint Martins College of Art and Design. Кілька років тому Ольга захистила дисертацію та здобула докторський ступінь у вищому навчальному театральному закладі Лондона Сentral Royal School of Speech and Drama.
Щойно Ольга Данилюк повернулася з Донбасу, де спускалася до найглибшої шахти у Торецьку та спілкувалася з місцевими мешканцями заради нового проекту, який буде представлено незабаром у рамках Театральної лабораторії.
Про Театральну лабораторію
"Саме поняття театральної лабораторії асоціюється з польським режисером Єжи Гротовським, який наголошував, що театр - це мистецтво, вкорінене в експеримент. Театр неможливий без експерименту, саме тому ми назвали цей проект "лабораторія", оскільки хочемо працювати у формі відкритого творчого процесу, коли можна напрацьовувати нові театральні форми, які створюються експериментально".
Про першу виставу лабораторії
"Зараз ми готуємо проект із підлітками з селища Новгородське у Донецькій області, що знаходиться зовсім поруч із лінією розмежування, оскільки ми хотіли подивитися на цей регіон очима його мешканців і дати їм можливість висловити свою точку зору. Це аматорський театр, який належить місцевому заводському клубу, ця група театральна існувала і весь час з початку конфлікту, навіть коли були обстріли. Якось напередодні Різдва вони пішли маланкувати по селищу і їх зустріла волонтер, Олена Розвадовська, моя знайома. Вона дуже здивувалася такій картині, вони познайомилися, а потім ця дівчина познайомила їх зі мною. Як режисер я звикла швидко встановлювати контакт, поїхала у містечко попрацювати з дітьми, щоб переконатися, що у нас є енергетичне і творче порозуміння і ми прагнемо створити проект. Я не ставлю акцент на їхній підготовці, я допомагаю їм максимально в цьому, але мені в першу чергу потрібне їхнє бажання.
Ми хочемо по-іншому подивитись на культуру Донецького регіону, показати те, що іде врозріз з певною міфологією, що виникла довкола нього. Там традиції пов’язані з заводом, з виробництвом, це симбіоз культури і виробництва. Я не можу говорити про те, чого я не бачила, тому я спускалася в шахту, на кілометр під землю, була на заводі в Авдіївці, щоб відчути це, і насправді це дуже змінює розуміння та відчуття теми, над якою працюю, таким чином відбувається повне занурення в матеріал.
Моє кредо у роботі – "зміст диктує форму", тобто спочатку у мене є проблема, а потім я шукаю форму, через яку я можу її висловити. Щоб театр був цікавим, він має відрізнятися від мейнстріму і давати якусь альтернативну точку зору. Мене не цікавить театр, який показує те ж саме, що я бачу по телевізору, або підтверджує якісь банальні цінності. Тому в цьому проекті ми поєднуємо дослідницьку роботу з театром, а я вирушаю в дослідницькі поїздки і намагаюсь побачити все на власні очі, це називається "перформативне дослідження".
Далі ми сідаємо з драматургом і опрацьовуємо матеріал, у нас вже є бачення: це буде формат променадної вистави, у якій глядач зануриться у життя цього регіону. Прем’єра запланована на грудень, напередодні католицького Різдва, – це, власне, і буде наша перша театральна прем’єра, робоча назва якої "Листи невідомому другу з Нью-Йорка". Але цю назву я наразі розкривати не буду, нехай залишиться у таємниці".
Про інші проекти лабораторії
"Зараз ми закінчуємо переклад п’єси "П’ятидесятниця" відомого британського драматурга Девіда Едгара, який після падіння Берлінського муру написав трилогію про посткомуністичне суспільство і його трансформацію. Це політична інтелектуальна п’єса, в Україні подібні вистави майже не ставляться, тому мені це цікаво, до того ж вона рефлексує на близьку нам тематику. В кінці жовтня до України приїжджає драматург, який проведе лекцію з сучасної драматургії, потім ми зробимо читання п’єси і обговорення, це буде такий проміжний етап, а наступного року відбудеться прем’єра вистави.
Зараз також у нас триває етап перемовин, але я думаю, що я таки привезу наступного року в Україну бельгійський колектив CREW, який працює з новою формою театру на межі мистецтва і науки, співпрацює з науковцями, вивчає перформативні можливості нових технологій і вважається одним з перших, хто почав працювати з повною імерсивністю і 360° Omni Directional Video. Це буде демонстрація того, що дійсно можна назвати абсолютно новою формою театру.
Паралельно у нас готується проект про Чорнобиль. Задля його втілення ми з українськими драматургами Наталією Ворожбит і Оксаною Савченко їздили з дослідженням у зону ЧАЕС і почали роботу разом із Інститутом розвитку Чорнобилю, тобто також працюємо разом із науковцями. Я не дуже люблю робити проекти до дат, але ми його готуємо на весну, оскільки мені хотілося в пам’ять про Чорнобильську трагедію зробити щось менш стандартне, є задумка зробити це у форматі документального театру, де акторами будуть безпосередньо люди, які займаються і живуть цією темою, наприклад науковці і ліквідатори, місцеві жителі".
З чого виникла лабораторія
"Спочатку у мене виникла ідея зробити лише проект "П’ятидесятниця", а потім вона переросла в ідею лабораторії. Я шукала творче середовище для втілення ідей, "Мистецький арсенал" ідеально вписувався в концепцію, для мене був важливий інтердисциплінарний підхід в театрі, а це така інтердисциплінарна інституція, інфраструктура якої дозволяє набагато вільніше оперувати формою, чого не дають репертуарні театри. До того ж дія "П’ятидесятниці" відбувається у історичній споруді, в Англії її, наприклад, грали в церкві. Саме з цього почалися перемовини про створення перформативного кластеру у "Мистецькому арсеналі". Крім інституційної переваги, тут є надзвичайно цікавий простір на другому поверсі, в якому ми і плануємо втілювати наші проекти. Це справжній wow-фактор для усіх творчих людей, тому що відкривається неймовірний простір для креативу".
Чи потрібно вчити глядача розуміти театр
"З одного боку, ми знаємо, з точки зору феноменології, що глядач зрозуміє театр так, як зрозуміє, і це непогано. Але театр сам по собі може нести освітню функцію, тим, що він розбурхує уяву, і для мене в плані освіти глядача є дуже важливий розвиток критичного, аналітичного мислення. Це взагалі проблема для України, можливо, одна з найбільших проблем нашого суспільства – популізм і невміння аналізувати ситуацію, критично мислити, ставити складні запитання. Це починається ще зі школи. І я це побачила також, працюючи з дітьми у Новгородському".
Майбутнє
"У нас є рік на те, щоб сформувати обличчя цієї лабораторії, а потім будуть переглядатися плани стосовно її діяльності, і я сподіваюсь, що ми вже говоритимемо про її розширення, ми зможемо робити більше проектів і залучати більше людей. В довгостроковому плані моя ідея-максимум - щоб ми зрештою внесли своє бачення в розвиток сучасного театру. Не тільки знайомили нашого глядача з тим, що існує в світі, хоча діалог з сучасним європейським театром дуже важливий, але я хочу, щоб ми також почали генерувати нові роботи, які зможуть увійти у середовище сучасного європейського театру, щоб ми також стали одними із генераторів цікавих нових ідей".
Фотограф: Сергей Васильев
Стилист: Ирина Полещук
Прическа: Людмила Агаханова
Макияж: Наташа Васильева
Продюсер: Диана Мельникова
Ассистент стилиста: Катерина Махно
Локация: НКММК "Мистецький арсенал"